Климчукіада

Ще українською ніколи
Не йшли римовані розмови
Про Олександра Климчука.
Та півстолітній ювілей,
Щоби розважити гостей,
Натхнення дав рідні Сашка
І вийшли вірші з під пера.

Ми почнемо оповідання
Для ювілейного зібрання,
З Одеси, де родивсь Климчук -
Жаданий первісток-онук
Для діда, що в Одесі жив
Та на онука справив вплив:
«По часті страсті» до Одеси
В них співпадали інтереси.

Під знаком Діви в Мавпин рік
Прийшов Сашко в двадцятий вік.

Хоч у Одесі народився,
Сашко мав з Києва батьків.
І швидко він перемістився
З Фонтану до старих горбів.
Зайняв Батиєву гору,
Де мешкала його родина,
А він, тоді іще дитина,
Хотів все бачить до ладу.

Коли пройшло так років з п’ять
Сашко навчився керувать.
Як мамо трійню народили,
Сашку одразу поручили
Їх виховання, і тому
Привчивсь долати він юрбу:
Якщо людина управляти
змогла хоча б трьома людьми,
То може завше подолати
І норовливії гурти.

Як всі (тоді) радянські діти
Зростав хлопчина так, як міг:
Звичайно, ніде правди діти,
Він вчасно подолав поріг
Спочатку дитсадка, там школи.
Навчився вести він розмови
Й розумно викладати їх.

Нелегко рими підбирати
до слів радянської доби,
не зміг би навіть літератор,
що брав уроки в сатани.
Але потрібно римувати і КДП і і т.д.
Щоб Климу радо догоджати,
Тому взялися і за це.

А КДП ми пригадали,
Бо юний Клим, ще не О.Б.,
Подався у палац, що б знати
Про геологію усе.
Рогожніков його зустрів
Та до печер Сашка привів.
Так геологія знайшла
Свій виток думки й майбуття.

Печерний світ заполонив
Думки, уяву й душу Климу:
Краса печерних порожнин
У серце вразила дитину.
(Ця пристрасть й нині є палкою,
Й донині кличе за собою,
І відтоді не відпускає,
Любов до надр Сашка тримає).

І стало це прологом долі -
Вистава, що іде «у полі»
Геоморфологічних днин.

А дія перша розгорталась
У підлітковії роки…
Климчукіада починалась
Як Сашка був ще «молодий»,
Серед команди «Геонавтів»,
Уславлених (в той час) атлантів
Спелеологічних вузьких кіл.
(Вони і зараз не без того,
Але життя сплело окови
Та, жаль, змінився їх ухил.)

Як би Климчук став Президентом
всієї нашої Землі,
Одразу люди з реманентом
пішли б копатись у багні,
Щоб викопать нову печеру
Або протиснутись у шкеру,
Відкривши новий хід в землі.

Цю звичку він здобув в походах,
В які із Яничем ходив.
Рогожніков любив по гротах
Всіх піонерів розмістив,
Копати новії печери.
(Звичайно, заступи тримали
Руки дітей, що ще не знали
Звідки беруться мозолі).

Поділля в західній частині
Завжди шоковане було,
Як помічало у долині,
Де вже скінчилося село,
Намети городян з столиці
Яких не запросить в світлиці,
Бо люблять всі вони багно,
В якім відкопують печери
Та відкривають нові сфери
І часто-густо п’ють вино.

То спелеологи працюють,
Щоб відкопати «Атлантиду»…
Вони ніколи не горюють
І трактор мають за машину,
що їх до потягу відвозить
І в силосі мішки ялозить,
Що рюкзаками називають,
Що їх на спину одягають.

Звичайно, саме серед цих
Незрозумілих вуйкам хлопців
Був молоденький дуже Клим:
У чоботях в старій вітровці
Він в розріз в’їдливо вдивлявся,
До гіпсів різних приглядався,
Бо знав ще змолоду, що стане
В його житті карст до остану.

А як прибавив Саша в зрості,
Здобув у своїх жилах мості,
Подавсь подалі мандрувать,
Нових печер іще шукать.

Середня Азія… Не дарма
Сюди сатрапи всіх часів,
Вчиняючи не дуже гарно,
Своїх зсилали ворогів,
По-перше: дуже це далеко
Від України та Дніпра;
По-друге: там страшенна спека,
І надто часто йде війна.

Але Климчук, як хан бухарський,
Середню Азію любив,
Бо його розум дуже хвацький,
В Памірському вузлі відкрив
Найглибшу в СНД печеру:
З чого й почав свою кар’єру
О.Б.Климчук – геоморфолог,
Всесвітньо знаний спелеолог.

Природа довго працювала,
Щоби Сашку роботу дать.
Вона і гадки ще не мала,
що буде сам Климчук вивчать
Її божественні процеси
І дивовижнії ексцеси
Науковцю треба буде знать,
І саму сутність споглядать.

Климчук шукав свої печери,
Не роблячи на цім кар’єри,
Та згодом висновку дійшов,
Що се не є розумне діло,
І взявсь за справу він сміливо,
І в ІГН себе знайшов.

Товариш Сухов говорив,
Що:«Схід – це діло тонке!».
Тому герой наш залишив
Азійське дальнє лоно,
Свій інтерес перемістив
В нового регіона,
Де сподівався він знайти
Найглибшу із печер Землі.

До того ж, у проміжок часу,
Що Саша в Азії провів,
Він встиг: опанувать науку,
Що викладали в КДУ,
Зносити чоботи солдата
Та ще знайти собі жону.

Про жінку скажемо окремо,
Бо для віршованих розмов
Ця берегиня те, що треба –
Вона утілює любов.
Синь моря світиться з очей;
І так приманює людей
Рудої зачіски блиск мідний,
І соки стиглої малини
З уст кличуть хоч за небокрай!
(Ліричний відступ завершай!)

А працювали вони вдвох
Щоби знайти нову печеру.
І тут грайливий Купідон
На них зробив собі кар’єру –
Ізвів їх лагідно до купи
Сплів у обійми сильні руки –
І Клим Наталю полюбив
І в Храм богів її повів.

По тім знайшлися і сини,
Веселі діти - пустуни,
Пізніше - зміна для батьків –
Підкорювачів порожнин.
(Тепер звичайно вже онуки
Беруть спорядження у руки,
Спелеологію вивчать
Та діда діло підтримать).

Але повернемось до Саші.
Згадаємо про справи наші:
Наступним був район – Кавказ
Із нього і почнем одраз.

Кавказ. Поети всіх часів
Оспівували твої кручі!
Ось скелі сірії, могучі
Підхльостують новий порив
Понад глибоку підкорять!
(ЇЇ ще треба відшукать,
Серед кавказьких полонин).

І ось іде тривалий пошук:
Спочатку розвідка, а там –
Першопроходження та розшук
Нових ходів по закутках.
І штурм найглибших порожнин
Займа багацько мужніх сил..

Хоч ритм життя був дуже сильним
Та Климів розум був мобільний:
Він встиг і «дісер» захистити,
І купу праць та книг створити.
До того в міжнародній сфері
Досяг визнання і в кар’єрі -
Швиденько всі відкрились двері
До закордонних топ-печерів.

Печери різних континентів
Побачили комбез Сашка
Було багато там моментів
Які карбідка Климчука
Яскраво висвітила. Й сильно
Змінив уявлення про карст
Чіткий Борисичів кадастр.

(Забігли дуже наперед,
Вернімося у наш ковчег)

Людина, щось собі гадає,
Та Господь Бог усе рішає.
І вдерлися дочасні роки
У плани Саші Климчука:
Не витримала Горбі кроки
Уся «советская страна»
Та зруйнувалася країна
І стала начебто дитина
І безпорадна і слабка.

Та час ішов… І всі народи,
Начастувавшися свободи,
Створили новії країни,
(Відчувши поклик Батьківщини),
Знов до стабільності прийшли,
І на Кавказі ми знайшли
Глибинний полюс на Землі!

Дві тисячі печерних метрів –
Це світовий рекорд глибин!
У самий низ, до самих нетрів
У надрах древніх порожнин!
Здійснилося! Всі сподівання
Сашкові виповнились враз
І всі завітнії бажання
отримали нових окрас.

Як чача та вино абхазьке
Набридли Саші Климчику,
Він долучився дуже хвацько
Досліджувати вже нову
Країну та її печери,
Освоювати нові сфери,
Подавсь в турецьку сторону.

Туреччина. Тепер тут модно
Свою відпустку проводить,
Щоб було можна принародно
Про край турецький говорить
Як про свою нову забавку,
І ще доповнить, до порядку,
Що в цьому році було краще
Ніж як буває це завжди.

До відпочинку нема діла
Герою наших балачок,
Йому до болю закортіло
Освоїти новий виток –
В Аладаглар здійснить ривок.
Питає:«Нащо нам спочинок -
Побільш роботи нам давай!
Хай буде новим це почином –
Нову найглибшу відкривай!»

І ось уже турецьке диво
На горизонті виступа.
Це все відтворюється Климом –
Така вже доля у Сашка.
Нові підземні полюси
Тобі підкоряться напевно!
І ми всі знаєм достеменно:
Спелеології душа - це другая твоя жона.

Сашко! Сьогодні ліпші друзі,
Тобі віддавши по заслузі,
Своїх захоплень, добрих слів,
Піднімуть келихи, налив
Вина під самії вінця,
Та побажають від душі
Найкращих справ на цій Землі!
(Ти побажання ці прийми
І знай, що це не сниться
І хай все так здійсниться):
Здоров’я, щастя, талану!
Нових рекордів досхочу!

Хай діти радують й онуки
До слова діда та науки
Най дослухаються уважно,
До славних дідових заслуг
Хай ставляться поважно!
Хай Климчуковому роду
Не буде переводу!!!

www.speleogenesis.info